- Привіт! Мої любі малюки! Під час карантину багато людей живуть за містом...Там свіже повітря, красиві краєвиди, а також чимало свійських тварин. Хтось із них сьогодні буде нашим гостем. Відгадайте, хто це?
Коротенькі ноги,
Завитками роги,
Шерсть м'яка і густа,
І курдюк замість хвоста.
- Так, це вівця. І ось нещодавно я прочитала цікаву історію про них, тому пропоную вам послухати та подумати, чи можемо ми стати такими, як хочемо?
Притча про чарівника та його овець
Жив-був собі чарівник, який мав велику отару овець. Кожний день він забивав і з"їдав одну вівцю зі свого стада.
Вівці завдавали чарівнику чимало мороки: вони розбігалися по лісу, і доводилося витрачати багато часу, щоб спіймати одну, а інших знову зібрати докупи. Та, яку він хотів забити, починала відчайдушно пручатися, і її верещання лякало інших.
І тоді чарівник придумав таку хитрість. Він поговорив з кожною вівцею окремо і кожній дещо навіяв.
Одній він сказав: "Ти не вівця, ти так само людина, як і я. Тобі не треба боятися: адже я їм тільки овець, а ти – людина і мій найкращий друг".
Другій він сказав: "Ну чому ти тікаєш від мене, як інші вівці. Ти ж левиця: тобі нема чого боятися. Я вбиваю тільки овець, а ти мій друг".
Третю він переконав у тому, що вона – вовчиця, яку він глибоко поважає. Він, як і раніше, буде кожного дня вбивати одну вівцю – але вовчиці, ясна річ, це не стосується. Їй не потрібно стерегтися.
І так він поговорив з кожною вівцею – і кожну переконав у тому, що вона – не вівця, а зовсім інша тварина, відмінна від решти овець в отарі.
З тих пір поведінка овець докорінно змінилася. Віднині вони спокійно паслися і не тікали до лісу. І коли чарівник забивав чергову вівцю, інші думали: "Ну от, забили ще одну вівцю. А мені – людині, левиці, вовчиці, найкращому другу чарівника – мені не потрібно боятися".
І навіть ті вівці, що він їх забивав, – вони більше не пручалися. Чарівник підходив до якоїсь і казав: "Друже, ми давно не спілкувалися. Ходімо, треба порадитись щодо овець". І вівця гордо йшла з чарівником; і він дійсно розпитував її, як там справи в отарі; жертва радо розказувала йому про все, що знала; а потім чарівник її забивав. Робив це досить швидко, отже, – та не встигала нічого зрозуміти.
Чарівник був задоволений: він високо підняв самооцінку кожної вівці, і тепер вони не думали про невідворотність смерті. Вони позбавились надмірної невротичності, насолджувались життям і спокійно скубали травичку, – внаслідок чого їхнє м"ясо стало набагато смачнішим.
І так протягом багатьох років чарівник легко управлявся зі своїм великим стадом.
А найцікавішим є те, що вівці стали йому допомагати. Якщо раптом якась надто кмітлива вівця починала здогадуватися про те, що відбувається насправді – інші вів... тобто люди, левиці, вовчиці - найкращі друзі чарівника – вони повідомляли його про дивну поведінку і небезпечні речі цієї "розумної" вівці.
І наступного дня чарівник із задоволенням її з"їдав.
- То чи можемо ми стати іншими, ніж є зараз?
- Спершу, подивіться на себе у дзеркало...Чи задоволені ви собою?
- Що хотіли б змінити?
- Що вам заважає це зробити?
- Перш за все, діти, потрібно робити зарядку,
щоб бути завжди у формі! Для цього позаймаймось спортом!!!
- Супер, давайте ми намалюємо себе, якими ми би хотіли
бути?
- То чим відрізняються ці малюнки від
вас у дзеркалі?
- Ви обов’язково станете такими! Для цього будемо гарно вчитись, займатись спортом, слухати дорослих та багато посміхатись😊😊😊😊😊😊😊😊😊!!!
